Сплетені Корінням
·Сиджу я під старечим глодом,
Так тихо спелетений корінням,
Він не один і я його не чую,
Коли шукаю відповіді між гіллями.
Він міг би бути моїм другом,
Не просто слухачем, а я не його птахом,
Він міг би стати моїм листям,
Що є нічим не іншим як думками.
Його корі властива пам’ять,
Але вивчати я її не стану,
Я і без того добре знаю,
Що ми із ним з одного клану.
Писалося під враженнями від поезії Дмитра Павличка.