Автоматичне Письмо

Розмови з людьми, теревені про те і про інше, безглузді балачки, жарти дарують нові порції сміху. Пересічні костюми, за сусіднім столом, в екрані, на кухні, прийдуть і підуть. Наперед відомі слова, завтра не пригадаєш ні слова – як і Всесвіт, ти в полоні інерції. Скільки людей би не було, все той же корабль, один пливе по морю, по морю сліз. На борт піднімаються нові, ненадовго, тобі нецікаві – завтра без них ти як ти, сам по собі сам – ще не піднялися, а тобі вже байдуже. Прикро, як же, чорт забирай, прикро. Не самотнім себе відчувати, а покинутим.