Про Погоду

Пройшов рік відколи я б із зацікавленістю подивився на те, що буде через рік. Це був час, який можна описати багатьма різними, як хорошими, так і поганими, словами. Нерідко ми звертаємось до погоди, щоб передати той чи інший наш настрій. Сьогодні був сонячний або похмурий день, говорить про те, яким він був саме для нас.

Я не так люблю сонце, як дощ, скажете ви. Що ж, я його також люблю. Ніщо інше, будучи одним і тим же на звук, не можна почути і відчути на стільки по різному як краплі дощу. Прокинувшись від того, що вони просяться у ваше вікно, ви почуєте зовсім не те, що вони вам скажуть, коли заховаєтесь від них під деревом. Для мене кожен з таких або схожих моментів є чимось неймовірно затишним. За вікном про тебе всі співають зливи почуєте в піснях Валерія Харчишина. Слухай дощі замість новин скаже вам Ірина Швайдак.

Водночас, коли слухаєш дощі, то не хочеться сміятись так радісно і голосно, як тоді, коли надворі сонячно. В теплій посмішці друга, скоріш за все, знайдеш веселе сонячне проміння, в той час як, будучи сумним, загубиш декілька крапель власного дощу. Чи є щось спільного між його затишком і навіяним бажанням мовчати, обмінявши посмішку на смуток ?

Люди плачуть і коли сонце надворі, скажете ви. Що ж, я це також роблю. Часто не таким цікавим є що ти робиш, як що хочеш або не хочеш робити з незрозумілих на те причин. Що не кажіть, але в погоді, як і в словах, ви не раз знайдете дзеркало прихованого настрою.

А мій рік був теплим сонячним промінням, розкинувся веселкою після холодного дощу, сказав втікати разом з першим громом, вечірнім вітерцем він взяв в свої обійми, під руку з ожеледицею сміявся з того як я падав з ніг, в дорогу напросився несподівано поодинокою сніжинкою, зі всіх сторін він огорнув нас в заметіль і, врешті-решт, розтанувши разом з останнім снігом, запам’ятався й втік — веселим, світлим, добрим, радісним, сумним.